ЯК НАС ШУГАЛИ?

 

На 11 лютого була запланована поїздка представників різних політичних партій до Києва на підтримку акції “Україна без Кучми“. У неділю вранці на міському залізничному вокзалі о 6.30 зібралось біля ста чоловік на електричку “Чернігів -Київ”. Пригоди почались з її затримки на 40 хвилин “в зв’язку з поломкою колії”. Після “налагодження” електричка рушила. Десь на половині шляху до Ніжина без пояснення причин вона була знов зупинена на півгодини. Через дві станції все повторилося знов. Але цього разу, трохи потягнувши час, людям наказали вийти, бо хтось “заклав бомбу”.

Однак далі відбулося те, чого влада аж ніяк не чекала. Обурені пасажири вийшли на колії і перекрили рух, вимагаючи, щоб електричка рушила далі. Саме в цей час підійшов поїзд “Мінськ-Сімферополь”. З’явився начальник станції і пообіцяв, що електричка рушить далі, якщо ми зійдемо з колії і пропустимо поїзд. Але він відмовився назвати своє прізвище і засвідчити свої обіцянки письмово. Тому серед пасажирів було одразу зібрано біля 300 підписів, якими засвідчено, що рейс навмисно зірваний владою.

Міжнародний потяг тримали десь годину, після чого люди піддались на провокацію і зійшли з рейок. Частина нашої групи рушила до Ніжина цим поїздом. Решта людей доїхали вже третьою електричкою, яка прибула в Ніжин о 12 годині. І тільки о п’ятій вечора наша група була в Києві.

Додамо, що на протязі всієї поїздки групу супроводжувало кілька міліціонерів і люди “в цивільному”. Тих, хто “закладав бомбу” і “розливав ртуть”, шукають досі! Може, якщо пасажири почнуть вимагати компенсації, злочинців знайдуть швидше?

9 березня, перед покладанням квітів обласною владою, ми теж вирішили прийти до Тараса і вшанувати його пам’ять. Зробили це нетрадиційно, вишикувавшись на Валу, біля гармат. Щоправда, стріляли безсмертними цитатами з Кобзаря, дуже актуальними сьогодні. Спочатку міліція намагалась заборонити акцію. Коли це не вдалося, з’явилася група хлопців “в цивільному”, яка брутально закрила Тарасові слова своїми задами.

“Почему не в форме и без построения?” – запитали ми майора, який давав цим хлопцям якісь вказівки.

 

[Поезії Корчинського – архів] [Офіційний сайт ВГО “Щит Батьківщини”]

[Головна сторінка сайту] [Головна сторінка газети]

Номери:

[1] [2]