ОБІЙТИ ЦЕНЗУРУ, СКАЗАТИ ПРАВДУ, ВИЖИТИ

 

В Чернігові відбулась цікава подія. Це був семінар на тему “Свобода слова в Україні”, який тривав з 24 по 26 січня. Публіка зібралась теж досить цікава і різноманітна. А саме, з’їхалися докупи представники місцевого і немісцевого політичного олімпу, відомі журналісти центральних ЗМІ і невідомі майже з усієї країни (не було хіба що з Кубані!), представники влади. Були гості з Німеччини. Весело, до речі, було спостерігати за реакцією останніх, коли мова зайшла про вміння редакцій наших газет заробляти і виживати. Справа в тому, що заробляти наші журналісти вміють на продажі шкарпеток, а в якості оплати передплати можуть приймати картоплю. Не знаю, які процеси відбувалися в ці моменти під черепними кришками іноземців. Проте здавалось, що досвід передавали саме ми, а вони в нас вчилися. І це було приємно. Я підкреслюю, що мова йде про педантичних німців із сталими стандартними уявленнями про світ.

В основному дискусія точилася навколо того, чи можна бути в нашій країні повністю об’єктивним і говорити всю правду. Виявилось, що взагалі-то можна, але в СБУ на кожного є велика папка. Тому розмова звелася до того, як обійти цензуру і самоцензуру, тобто, як вивернутися і без значних втрат досягнути бажаного. Кумедність ситуації іноді полягає в тому, що журналісту і не треба напружуватись, щоб псувати анекдот серйозністю його сприйняття. Достатньо буває просто без жодних коментарів процитувати якусь офіційну особу. Ситуація розглядалась на прикладі нашого генерального прокурора Потебенька. Говорилося, що наші журналісти не користуються езоповою мовою (мабуть тому, що Езоп не був українським національним героєм!). Сказано і про те, як весело іноді дивитися наші офіційні телеканали (не будемо тикати пальцем в УТ-1), “генеральна лінія” яких просто вивалюється на глядача з телеекрану.

Особливо цікавим був виступ журналіста каналу “1+1” Євгена Глібовицького. Він розповів про те, як його колеги змусили військових, що довго тішилися з запуску ракети класу “земля-Бровари”, у всьому зізнатись. Приїхала на семінар і дружина загиблого журналіста Мирослава Гонгадзе.

Хтось зауважив, що в Україні починають відбуватися події, в яких журналісти, як у каламутній воді, дуже легко зможуть впіймати свою рибу. Але львівські колеги поправили, що динамітом буде значно краще! З останнім можна повністю погодитись.

Олег ГОЛОВАТЕНКО

 

[Поезії Корчинського – архів] [Офіційний сайт ВГО “Щит Батьківщини”]

[Головна сторінка сайту] [Головна сторінка газети]

Номери:

[1] [2]