РЕВОЛЮЦIЯ ОТ КУТЮР

Ми думали, що це революцiя, тому ми стали революцiонерами. А це лише грали "Сiм-сорок". П'яний гвалт, а не революцiя, це був грiль-бар, а не фортеця. У пiдвалi сидять кiльканадцять революцiонерiв i ображаються. На кого? На революцiю? Ви пiшли на жертви, щоб взяти Бастилiю? Її зруйновано двiстi рокiв тому. Ви свистiли, а вони не танцювали? Ви спiвали сумних пiсень, а вони не плакали? Як генерали готуються до минулих вiйн, так революцiонери до минулих революцiй. Чого ви очiкували? Повстання мас? Наступу москалiв? Але сенс минулого в тому, що його вже не буде. Те, що ситуацiя перестала вкладатися в нашi уявлення, в т.ч. у вашi нудотнi уявлення про революцiю, те, що ви перестали мати передчуття, свiдчить не про закiнчення революцiї, а нарештi , про її можливiсть для вас. От тiльки зараз вона i починається.


Революцiя як повалення, тiльки тодi є такою, коли перевертає, перш за все, дотихчасовi уявлення про революцiю. "Минулого не буде!" - говорить вона. Ось її жах! Все тепле i зручне гнiздиться в минулому, а майбутнє дивиться холодними очима, там гуляють протяги i нежить. Революцiонер є першим, хто одержує вiд неї в зуби. Вона завжди не така, як вiн мрiяв пiд час сеансiв пiдлiткової мастурбацiї. Християнство перемогло не Сатану i збудувало не Царствiє Божiе. Перемога пролетарської революцiї зовсiм не означала перемоги пролетарiату. Французькi революцiонери хотiли одягтися в тогу, але французьку революцiю не вдалося накрити тогою.
"Ми стiльки боролись, - чутно з пiдвалу, - революцiя закiнчилась, у нас нема нi грошей, нi квартир, у грьобаних бариг, у бригадних шiстьорок, якi не вiдрiзняють АКСУ вiд УЗРГМа, - є, а в нас нема". З революцiї неможливо мати прибутку, бо вона - розтрата. Вона не годує своїх адептiв. Вона не годує маси. Ставити питання, що дасть революцiя народу - безглуздо. Революцiя сама по собi є благо, безсенсово очiкувати блага пiсля неї. Немає революцiйної ситуацiї? - Вона в наших серцях. - Москалi до нас не йдуть? - Ну так ми до них пiдемо. - Народ не хоче звiльнятися? - Ну так ми не будемо його звiльняти. У тiй мiрi, в якiй ми належимо старим уявленням, у тiй мiрi ми слабкi. Власним уявленням i уявленням про нас. Ми програємо, коли ми "лiвi" чи "правi", "консерватори" чи "радикали", зрештою: навiть тодi, коли ми революцiонери. Ми слабкi, коли нам подобаються їхнi ресторани, їхнi речi, їхнi схеми, а особливо, коли ми подобаємося їм.

Дмитро Корчинський