Чернігівський медіапростір як палата №6: Рухівська газета "Сіверщина" відзначила ювілей і розмістила сайт в Інтернеті, зробивши дивні заяви

Олег Головатенко

Немає речей гірших за зраду і того, що до цієї зради можна прирівняти!
З газетою "Сіверщина" я мав довгі і дружні стосунки незважаючи ні на що, подобалось це комусь чи ні! Редактора цієї газети завжди захоплювали передові ідеї, але вже тоді, коли вони з'являлися у когось в голові і успішно починали втілюватись. Наше Інтернет-видання, до речі, вже писало про комплекс і роль жаби у вітчизняній історії. З такими комплексами людина приречена все життя наздоганяти і від цього втомлюватись. Іноді вечорами мрію, що люди колись будуть так вперто битися, відстоюючи ВЛАСНІ (!!!!!!) ідеї і велику мету, як зараз б'ються і сваряться за партійні гроші і гранди іноземних фондів. Я з повагою ставлюся до ветеранів, але в той же час смішно дивитися на тих "революціонерів", яким "за п'ятдесят". На їхню думку, призначення молодих полягає в тому, щоб "побєліть-покрасіть" і розклеїти на стовпах партійні листівки, а інше - то не їхня справа. Звичайно, я не проти, щоб молода людина "бєліла" і "красіла". Через це просто необхідно пройти як через накопичення досвіду і удари по голові, бо чужі помилки не навчають! Так от, колись у далекому 1994 році я фанатично займався реалізацією "Сіверщини", у 1997 і пізніше - її версткою (деякі елементи дизайну збереглися й досі), з 2000 року - молодіжною сторінкою. Перебуваючи у трохи ненормально-збудженому емоційному стані, постійно вигадував щось нове і абсолютно революційне. Сприймалося це, звичайно як загроза авторитету. Результатом такої політики стало те, що три обласних газети ("Сіверщина", "Просвіта" і "Біла хата"), які утримуються обласною організацією УНР, так і не піднялися вище рівня "районок". Всі вони намагалися бути спрямованими на відповідні аудиторії і зайняти відповідні ніші, але "проїдання" партійних коштів виявилося вкрай неефективним. Після намагань розсварити молодих журналістів багато хто взагалі відмовився від співробітництва з газетою. Я пішов тихо-мирно півтора роки тому, не грюкаючи дверима, бо знайшов іншу роботу, залишившись при цьому вільним журналістом, що "нікому не заважає". На початку року за сприяння Всеукраїнського об'єднання "Щит Батьківщини" і особисто Дмитра Корчинського видали інформаційний бюлетень "Високий Вал". Оскільки друк другого номера виявився неможливим, вирішили зробити перше Чернігівське інформаційно-аналітичне Інтернет-видання з тією ж назвою. І спроба виявилася вдалою, оскільки основою була і залишається досі ідея та вільна творчість тих, хто працює над сайтом! Проте фінансова і будь-яка інша підтримка (а все до сих пір робиться власним коштом - !!!!!) не завадить ніколи, і ми запросили прийняти участь у проекті… "Сіверщину". "Коли тебе вдарили по щоці - підстав іншу…". Але той крок, мабуть, був помилкою, оскільки мене знов стала переслідувати тінь редактора. "Цей Головатенко знов щось мутить" - розповідала журналістка, яку колись привів у газету, про реакцію редактора на запрошення нашого Інтернет-видання на один з Всеукраїнських форумів. До речі, він не пустив її на семінар Інституту Міжнародної Інформації, на який нас теж запрошували… Поїхав сам… Як кажуть, "молодим вєздє у нас дорога". Тим не менше, ми стали розміщувати молодіжну сторінку і деякі статті редактора. Після цього пошукові машини Інтернету почали реагувати на слово "Сіверщина". До того це "Всеукраїнське видання" було чомусь зовсім непомітним.
Мене попросили написати кошторис Інтернет-видання. Деякі розрахунки витрат я знайшов у комп'ютерному журналі і приніс до редакції. Далі відбувалося щось дивне. Доступ до комп'ютерної перекрили всім, особливо Головатенку, якого до того ж згадували на традиційних "лєтучках". Відповіддю на прохання надіслати деякі матеріали та статті була партизанська мовчанка.
Ситуація стала зрозумілою, коли 7 грудня 2001 року газета видала наступну інформацію:
"Першою на Чернігівщині (???????) серед усіх передплатних, громадсько-політичних газет області наша газета відкрила свою власну сторінку у всесвітній електронній мережі. Тепер нас можна вільно прочитати в Інтернеті в будь-якій країні, на всіх континентах". Слід віддати належне виваженому підходу до "першості", та як не крути, але, наприклад, "Объявления по средам" мають громадсько-політичну вкладинку, потужну електронну версію, є передплатним обласним виданням, і справно щотижня видають новини з життя області від "Медіапростору" (див. початок статті). Взагалі, вразила не фактична зрада, а клініка! Не довівши жодну справу до пуття, взялися за "першу на Чернігівщині"(:-)))… Далі продовжувати не варто. Просто ми ставились і будемо ставитися до людей з довірою і робити свою справу. Ми не прагнули бути "першими на Чернігівщині", для нас не є метою "бейджики з регаліями" (у мене немає досі!). Довелось, до речі, якось влітку в останній день робити ці бейджики двом журналістам, яких відряджали на Міжнародний фестиваль "Сергіївські Зорі" (Одеська обл.), інформаційним спонсором якого ми були…
Що ж, вітаємо "Сіверщину" (і себе, до речі!) з ювілеєм, відкриттям сайту і бажаємо всього найкращого. Все і всіх розсудить час і Всевишній…

07.12.01