Будемо
любити - будемо жити!
У
наш меркантильний час, коли, здавалося б, кохання можливе тільки за
умови передоплати, є люди, які ще здатні на самопожертву. Вони не говорять
за історію, вони її роблять. До цієї когорти "буйних" належить
Катерина Куземко - редактор україномовного часопису… Колими. Ця жінка
наважилася випускати українську газету у Далекосхідному регіоні Росії
без зайвих питань на кшталт "А що мені за це буде?".
Олег
Головатенко
Коли
я дізнався з коротких повідомлень всеукраїнських видань про вихід у
Магадані газети "Гомін Колими", то одразу вирішив встановити
контакт з її колективом. На це пішло три тижні. І ось нарешті на мою
поштову скриньку в Інтернеті прийшов лист від редактора магаданського
розважального видання "ФАРТ" Олексія Молчанова. У листі йшлося,
що газета поки що не має юридичної адреси, робиться "на свої"
і на невеличкі кошти спонсорів, люди працюють на ентузіазмі. Але Катерина
Куземко, якій Олексій передав мої побажання і запитання, не збирається
зупинятися і планує черговий випуск на лютий.
Довідка:
Катерина Куземко виїхала з України в 1970 році разом із чоловіком, молодим
фахівцем
КИИГА, який у якості інженера цивільної авіації одержав розподіл у Магадан.
Українську мову не забувала ніколи. Вільно володіє англійською, переклади
публікувалися не тільки в місцевій, але й у центральній пресі, вдалося
перекласти й опублікувати курс лекцій американського професора Вінсона,
переклад вийшов окремою брошурою у Філадельфії, США. У 1990 році за
запрошенням журналу "Аляска" протягом місяця збирала матеріали
на Алясці. Працювала без перекладача, потім опублікувала у Магадані
цілий цикл статей. У журналістиці - із 1986 року, до цього була перекладачем
геологічної літератури в одному із НДІ Магадану. Мати трьох дітей, старший
кореспондент обласної газети "Магаданська правда".
Пані редактор також повідомила нам, що в Україні добре знайома лише
з двома журналістами - редактором газети "Комсомольська правда
в Україні" Сергієм Івановичем Брагою, з яким починала свою журналістську
діяльність у Магадані, і з редактором регіональної газети Надросся в
Білій Церкві Київської обл. "Замкова гора" Віктором Адольфовичем
Адамчуком:
- Із його газетою я співробітничаю, коли на 2-3 місяці приїжджаю в село
Великополовецьке Київської обл. до свого старенького батька. Це відбувається
раз у 2 роки.
Але
головною темою нашого з Катериною Куземко листування були проблеми,
пов'язані з випуском перших номерів української газети:
-
Газету робила я, старший кореспондент обласної газети "Магаданська
правда". Монтувала на древньому комп'ютері з українським шрифтом,
але без коректора в ньому, так що не вдалося уникнути кількох помилок.
Спиралася на активістів із числа членів Ради Регіональної Української
Національно-культурної автономії, за рішенням якої і вийшла ця, присвячена
року України в Росії, газета. Резонанс, несподівано для нас, виявився
широким. Наклад (1000 прим.) давно вже розійшовся, люди телефонують
і запитують, чи буде випускатися газета постійно, так що попит серед
Магаданських українців на неї, безумовно, існує. Більш того, я вже одержала
листа зі США від української діаспори у Філадельфії. Відгуки гарні.
Просять надіслати екземпляри українці з Орегону, а також із Києва.
Поінформованість
про Україну тут дуже скупа. Найбільше колимські українці потребують
інформації про загальну ситуацію в Україні, законодавчих актів щодо
українців, які проживають за межами Батьківщини...
Плануємо
скликати засідання Ради, де будемо обговорювати проблеми, пов'язані
з формуванням, реєстрацією й оснащенням редакції, тому що ні помешкання,
ні техніки в ній поки що немає, крім мого особистого комп'ютера.
Я
надіслав пані Катерині листа з корисною інформацією, якою володів. Відповідь
отримав після засідання Ради Регіональної Української Національно-культурної
автономії:
-
Повідомляю, що відбулося засідання ради нашої організації, де була порушена
і проблема офіційного заснування газети "Гомін Колими". На
жаль, поки що реального її вирішення рада РУНКА не запропонувала через
відсутність коштів на це видання - усе відклали на майбутнє.
Таким чином я зрозуміла, що повинна шукати виходи сама. Знаючи, що такого
видання потребують тисячі наших земляків, які живуть у відриві від рідної
землі, я готова на це. Але випускати газету систематично, самі розумієте,
поки що не зможу. Насамперед через відсутність коштів. Адже навіть для
того, щоб розробити її статут і зареєструвати, необхідні якісь гроші.
Що стосується журналістів, які могли б брати участь у роботі над газетою,
у тому числі й у журналістському корпусі Магадану, людей, які б могли
співробітничати з українським виданням. Навіть перші номери я робила
з їхньою допомогою і за їхньої підтримки. Наприклад, Віталій Холоімов,
мій колега з обласної газети "Магаданська правда", допомагав
мені і як журналіст, і як фоторепортер. Не стояв осторонь і голова РУНКА
"Колима-Славутич" Богдан Пиріг, який дав у моє розпорядження
всі необхідні матеріали офіційного характеру, член ради РУНКА Роман
Шестопалка, юрист, ініціатор створення української національно-культурної
автономії в Магадані, допомагав у плануванні першого номера і у його
читці, Антоніна Новохатько, яка ще на початку 90-х приймала участь у
створенні першого об'єднання українців "Славутич-Колыма" і
всією душею вболівала за розвиток нинішньої національно-культурної автономії,
готова допомагати і у підготуванні номерів, тому що володіє словом.
Добре поставилися до виходу української газети мої колеги з "Магаданської
правди", у тому числі і редактор Антоніна Лукіна. Вона дозволила
мені вести листування через нашу електронну пошту і звертатися до наших
фахівців, якщо виникне необхідність у верстці номерів "Гомону Колими".
Неоцінима підтримка гендиректора ТОВ "МАОБТИ" Василя Дмитровича
Солоджука, який підтримав нас тим, що за мінімальною ціною віддрукував
перші два номери газети і всіляко підтримує саму ідею її створення.
От людські ресурси, на які може поки спиратися українська газета на
Колимі. Не сумніваюся, що це коло надалі значно розшириться.
Жителі області, які дізналися про випуск першого "пілотного номеру",
із нетерпінням чекають і наступних. Однак, точних відомостей про те,
наскільки газета буде самоокупною, ми поки що не маємо.
Майже одночасно з вами, мені написав київський журналіст Володимир Коркодим,
що запропонував організувати презентацію "Гомону Колими" у
Союзі журналістів у Києві і своє співробітництво, я відіслала йому екземпляри
газети поштою.
Чого я потребую? Спочатку - моральної підтримки і доброї поради, а вже
потім, коли газета усе ж одержить офіційний статус, можна буде говорити
про щось інше.
І
ця моральна підтримка неодмінно буде. Я і мої знайомі вирішили зібрати
і відіслати поштою літературу, яка б могла стати у пригоді нашим землякам
на Далекому Сході. Так, від обласної "Просвіти" всіляко обіцяв
сприяти цій справі Василь Чепурний, а від управління у справах преси
та інформації чернігівської облдержадміністрації - Віктор Тканко.
Що ж, будемо любити щось по-справжньому - будемо жити. І допоможе нам
в цьому Бог!
Олег
ГОЛОВАТЕНКО
Обговорити
>>>
