Довкола костьолу -- зачароване коло?
Проблему не вирішили ні суди, ні стара влада, ні візит в Україну Папи Римського.

Десятий рік римо-католицькій громаді Чернігова ніяк не вдається повернути собі свою ж власність - будівлю старовинного костьолу, націоналізованого радянським режимом у 30-ті роки минулого століття. На місці колишнього католицького прикостьольного цвинтаря вже кілька десятиліть благополучно стоїть обкомівський триповерховий будинок, у якому ще недавно мешкали керівники міста і області. Саме в перетині інтересів віруючих і владних мужів католики вбачають причину, через яку їм не повертають їхню святиню.

Історія питання
Таке можливе лише у нас: формально всі козирі в руках одних людей, а реальна влада -- у зовсім протилежних. Миритися з таким станом речей у чернігівських католиків уже немає сил, змінити щось практично неможливо, впадати у відчай і пливти за течією - гріх…
З давніх часів у Чернігові проживали римо-католики, в основному етнічні поляки. Їх було не так уже й багато, але громада спромоглася збудувати солідний для 19-го століття костьол, будинок для ксьондза і мала досить землі навколо цих споруд. На цій же землі, тепер уже в центрі міста, було облаштовано католицьке кладовище. У часи войовничого атеїзму костьол і дім священика експропріювали комуністи і перетворили на всенародну власність, ксьондз скінчив своє життя в Сибіру, могили предків зрівняли з землею, щоб не заважали будувати новий світ. Однак цього варварства виявилося замало - у 70-ті роки минулого століття перший секретар обкому компартії Леонід Палажченко ініціював зведення комфортабельного будинку для обласної владної еліти саме на землі цвинтаря. Очевидці-краєзнавці і пенсіонери-міліціонери, що були свідками тих подій, розповідають, як будівники комунізму екскаваторами і бульджозерами плюнбрували могили. Викопані кістки відвозили просто на міське сміттєзвалище, а цінні речі, як то старовинні книги, коштовності та культові предмети, хтось кудись забирав. Наряд міліції не пускав поглянути на розкопки ні просто допитливих, ні далеких родичів похованих тут католиків.

Зведене на людських кістках і обнесене високим парканом помешкання чернігівці згодом назвали "дворянським гніздом". Ще якийсь рік тому в апартаментах названого "легендарного" секретаря-руйнівника обкому мешкав голова обласної ради. Нині він має нову посаду - став послом України в одній із середньоазіатських держав. Новопризначений голова живе в іншому помешканні, тому у католиків засвітилася чергова надія, що їхнє питання нарешті вирішиться. Хоча, хто знає: коли кілька років тому облдержадміністрацію очолив новий голова, також була надія, що він позитивно вплине на ситуацію. Однак усе залишилося, як було.

Президентський Указ - це ще не указ
У перший рік незалежності нашої держави Президент видав Указ "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна". Трохи згодом з'явилося Розпорядження Президента "Про повернення… культового майна". Було вказано і термін його виконання - 1 грудня 1997 року. Люди повірили у щирість намірів влади. І дійсно, у 1994-му католицька громада одержала у володіння напівзруйнований будиночок ксьондза, в якому перед тим кілька років розміщувалися торговці автоакумуляторами і будматеріалами. У самому ж костьолі зосереджувалася частина обласного архіву.

Натхненні першим успіхом віруючі відремонтували вражений грибком будинок ксьондза, облаштували житло для місіонера-священика, тимчасовим костьолом став тісний напівпідвал старого будинку. На всіх рівнях влади велися активні переговори про повернення культової споруди. У стилі "старих добрих часів" ішли відписки: нікуди подіти архів, звертайтеся в Київ - як збудує Кабмін новий архів, віддамо вам костьол. Були пропозиції просити кошти у Папи Римського на будівництво нового храму. У процесі листування виникло питання - а чому, власне, ви претендуєте на цю споруду, доведіть, що вона належала колись католикам. Підтвердження очевидного факту, що не викликав сумніву під час передачі дому священика, довелося шукати в архівах. В обласному, ясна річ, таких не знайшлося, зате в архівах Петербурга - повно. Є навіть схема, з якої видно, що дорога до "дворянського гнізда" проходить по цвинтарю. Якраз у цьому моменті вбачають католики причину неможливості виконання Указу Президента. Адже якщо віддати костьол, то доведеться закрити ворота і проїзд між храмом і домом священика, що веде до престижного обкомівського будинку. Доведеться тоді заїжджати з іншого боку - незручно, незвично та й земельні володіння зменшаться. Почнуть майже під вікнами топтатися католики, щось робитимуть. Кому це потрібно?

Чекали віруючі виконання Розпорядження Президента до кінця визначеного терміну - 1 грудня 1997 року. Навіть місце для архіву підшукували, хоча це й не в їхній компетенції. Що не запропонують владі, а воно все не те - то вологість і температура не відповідають нормам збереження документів, то ще щось не так. А от у костьолі - усе як треба… Хоча за іншими даними там і дах протікає, давно не ремонтований, і холод узимку неймовірний…

Зрозуміли активісти релігійної громади, що без суду примусити держслужбовців виконувати президентські Укази неможливо. Довгенько збирався суд, але нарешті скаргу розглянув і виніс визначення - скарга … неправильна. Усі відповіді облради і обладміністрації про неможливість передачі костьолу - це не рішення. А тому іх не можна оскаржити. Суд порекомендував написати нову скаргу - на бездіяльність влади. З формальгої точки зору, напевно, є різниця між незаконною діяльністю та незаконною бездіяльністю. Але ж з нормальної точки зору яка різниця в даному випадку?

Призначений у 1999 році голова облдержадміністрації (про зміну якого, до речі, начебто нині клопочеться Кабмін ) увесь цей час заспокоює цікавих журналістів, у тому числі й польських, що справа під контролем і рекомендує облраді винести католицьке питання на чергову сесію, заслухати членів спеціальної комісії і прийняти рішення. Зажевріло сподівання - може до 2000-ліття Різдва Христового скінчаться "ходіння по муках" і люди вийдуть з тісного підвалу у нормальне приміщення. Однак облрада вперто не поспішала виносити це питання на сесію, рішення, відповідно, досі немає, отже, оскаржувати нічого, крім бездіяльності. А колегія обласного суду не визнає за облрадою фактів бездіяльності. Загальна кількість судових засідань з цього приводу - чотири, у тому числі два засідання колегії обласного суду. Результат від них дорівнює нулю.

Про те, що є тепер
Останні ж новини у римо-катиликів такі: років два тому з головою облдержадміністрації зустрічався консул Республіки Польща. Переговори тривали довго і скінчилися на оптимістичній ноті - парафіянам було запропоновано у міськвиконкомі земельну ділянку в центрі міста для будівництва нового церковного комплексу - костьолу, дзвіниці, будинку священика, парафіяльного дому. Хоча пропонована земля була значно меншою за ту, якою володіла громада у старі дореволюційні часи, католики на пропозицію погодилися і зняли питання про передачу їм старої культової споруди. Було замовлено і оплачено проект майбутніх будівель. Добре довелося потрудитися архітекторам, щоб "посадити" на маленький клаптик землі усе необхідне. Здавалося, всі непорозуміння позаду - проект готовий, пора вести мову про належне в таких випадках оформлення земельної ділянки. Пора думати про будівництво і готуватися до знаменної історичної події - візиту в Україну Папи Римського.

Однак, виявляється, у нас нічого так просто не буває. Одна справа --земля на плані міста, і зовсім інша - реальна. На місцевості з'ясувалося, що для втілення зробленого проекту не вистачає зовсім трохи місця, буквально кілька квадратних метрів. На заваді став металевий паркан, що обгородив двір з клумбами обласного казначейства. І посунути паркан немає ніякої можливості. Представники казначейства начебто показують католикам акт на право володіння земельною ділянкою саме таких розмірів, а не інших. Документ, за словами протилежної сторони, викликає сумнів, оскільки рік тому, коли католикам давали місце для проекту забудови, ні про який акт мови не було. Отже, жодних перешкод не існувало. Тоді ж було обговорено художні та естетичні характеристики майбутніх католицьких споруд. І зненацька постала неочікувана перешкода. "Здалеку" почалися розмови про можливість виділення землі в іншому місці… Але ж уже зроблено і оплачено проект ?

Голова чернігівської римо-католицької громади Тетяна Макарова щиро дивується такому порядку. Чому ж зразу було не зробити всі необхідні узгодження ? Якщо на місцевості дійсно землі менше, ніж позначено на плані міста, то чому через це повинні страждати парафіяни ? Тепер їм заново треба замовляти проект і будувати споруди ще менші ніж, було заплановано, чи знову не відомо скільки чекати нової земельної ділянки? А хто відшкодує збитки за перший, не здійснений проект? Привід для судового позову більш ніж очевидний.То хіба не можуть представники влади, у якості винятку, попросити адміністрацією казначейства про поступку, якщо дійсно вийшла помилка і не з вини католиків ?
Очевидно, що клубок проблем давно заплутався у тугий вузол, який нелегко розв'язувати. Представники облдержадміністрації начебто демонструють розуміння проблеми, але вирішити її не поспішають.

Голова спеціальної комісії, що займається цим питанням при облраді, наразі взагалі не бачить ніякої проблеми. Він каже, що все владналося - дали землю, то нехай собі будують. І порадив, між іншим, не робити з цього приводу ажіотажу в пресі. Адвокат Ніна Горіла вважає, що протягом багатьох років у різні способи відбувається утиск прав віруючих. Отже, схоже, на черзі новий позов до суду. Більше того - якщо на цей раз рішення буде незадовільне, вона звернеться до Європейського суду з прав людини. Тетяна Макарова вбачає у всій цій волокиті приховану політику нашої держави стосовно віруючих неугодних конфесій. Адже у місті спокійно будуються церкви Московського патріархату на зовсім нових місцях, без проблем і узгодження навіть зі знаними в місті фахівцями, порушуючи архітектурні традиції древнього Чернігова ( 1300 років). І їм ніхто не чинить перешкод. А римо-католикам не віддають своє, законне, та ще й гальмують нав'язане будівництво.

Настоятель чернігівської римо-католицької церкви Зішестя Святого Духа Генріх Камінський констатує: болісно й важко на душі від такої ситуації. Зневіряються і страждають від приниження люди, падає в очах чернігівців авторитет місцевої влади через те, що вона не поспішає відновити історичну справедливість і відстає від часу. Св'ято Воскресіння Господнього і цього року святкували чернігівські римо-католики на вулиці, бо не поміщаються усі віруючі у підвалі.
Не хочеться думати, що хвороби радянського періоду на ім'я атеїзм і бездуховність стали спадковими і передалися українським чиновникам. Проте дійсність дає підстави здогадуватися, що саме так і сталося.

 

P. S. Остання сесія міської ради минулого скликання, що відбулася наприкінці березня, все-таки "поставила крапку" у цій справі - відмовила громаді навіть у тій спірній землі, яку начебто раніше дала, і у відповідності до якої вже давно виготовлено проект… Обурилися таким поворотом подій не лише чернігівські католики, а й активна інтелігенція міста. Було подано нову скаргу до суду, однак, за інформацією компетентних людей, заяву забрано, бо новообрані міський голова і міська рада начебто демонструють щире бажання найближчим часом вирішити цю болючу проблему позитивно. Поживемо - побачимо.

Любов Потапенко

Від редакції: на момент розміщення матеріалу католицькій громаді Чернігова виділили ділянку в іншому місці біля річки Стрижень з тим самим проектом (на малюнку). Вже встановлений хрест. Студенти історичного факультету чернігівського педуніверситету проводять дослідження. Проте постіно виникають якісь нові проблеми і нові питання.