Забута мелодiя грудня

Ольга ШВЕЦЬ,
Валерій ВОРОТНІК

(Газета АНТЕННА)

Не из мрамора высечена
Эта горстка ребят,
Декабристы двухтысячного
На Майдане стоят.
Поднявшись над искусом
Быть безгласной толпой
Всей страны нашей трусость
Искупая собой...

Пам'ятайте ці рядки, від яких у грудні минулого року холола кров у жилах; коли молодь, не беручи участь у торзі за свободу і смерть, вийшла на Майдан. З того часу минув рік. Революція згасла. Маленькі українці , яким не вистачило запалу заявити про свою людську гідність вголос і підтримати декабристів, продовжують жити в Україні з Кучмою. Жити і скиглити про своє жебрацьке життя. Опозиція, зрозумівши, що суспільство ще довго не буде здатне на протест, склала крила і розійшлась по своїх партійних таборах. І ніякі плівки Мельниченка, ніякі свідчення про тяжкі злочини влади, записані на тих плівках, схоже, вже не спонукають людей йти 20-тисячною колоною, пліч-о-пліч, і вигукувати "Кучму - геть!"
Країна приречена. 16 унсовців катують у казематах СБУ. І будуть катувати доти, доки вітер перемін не ввірветься у просякнуту президентським духом судову залу. Опозиційні заклики вщухли: усі сидять по норах. Лише маленька Юля не мовчить, один на один б'ється з владою і наводить на неї жах. А тим часом росте рейтинг Ющенка, це яскраве свідчення того, хто ми , українці. Українці (чи, вибачте, хохли?), в першу чергу, бачать в Ющенкові себе - такого собі обережного дядька, який балансує між добром і злом, між патріотизмом і зрадництвом. Така вже ментальність - трошки вашим, трошки нашим, трішки можна критикнути владу (від президента до директора підприємства) і стільки ж лизнути. Чітких, зрозумілих позицій остерігаються. Тому Віктор Андрійович, що віддзеркалює український менталітет, є високорейтинговою надією нації . А яка нація, така в неї і надія - тобто, ніяка. І йдемо з цією надією в нікуди.
10 грудня на Майдані Незалежності знов з'явились намети. Кілька відчайдушних молодих хлопців і дівчат, які рік тому, гріли своїми серцями холодні плити Майдану, вийшли на площу. Вийшли, щоби нагадати всім, - владі, громадянам Украни, громадськості зарубіжжя, - що Гія Гонгадзе не забутий. На Майдан було напнуто два намети пам'яті загиблих журналістів - Георгія Гонгадзе і Ігоря Александрова; розвішано плакати: "Фортеця свободи", "Винних нема . УНСО вже сидить. Хто наступний?", "Ні - політичним вбивствам, ні - політичним арештам". Нова акція на новому Майдані стала свідченням того, що з п'ятдесяти мільйонів українців принаймні десятеро людей переконані: в країні політв'язні. Намети простояли всього добу. Жодна політична партія не приєдналася до акції, не засвідчила свою підтримку протестантам. Жоден телеканал, окрім СТБ, ні словом не обмовився про намети на Майдані. Через день "Фортеця свободи" була розгромлена. Працівники міліції роздерли намети і заарештували шістьох учасників акції. Подамо імена та прізвища чотирьох з них: Володимир Лесик, Олександр Кузовко, Сергій Козовко, Микола Головач, Тетяна Чорновіл - та сама Тетяна, яку 9 березня цього року били "орлы боевые", а потім зкидали дівчину з даху університету. Декабристів залишилось так мало...
Коли цей номер "Антенны" побачить світ, суд над шістьма заарештованими декабристами 2001-го вже відбудеться... Кажуть, 15 грудня, в суботу, на Майдані знов з'являться намети. Деякі політичні партії засвідчать своє вболівання про українську демократію. Акція протеста буде трошки численнішою, але на неї, мабуть, чекає той самий фінал.