Мистецька галерея “Крутi Сходи”
Лiтературно-меморiальний музей-заповiдник М.Коцюбинського
Товариство охорони пам’яток iсторiї та культури

За сприяння: Товариства “Просвiта” iменi Т.Шевченка
Чернiгiвського обласного художнього музею
Культурно- мистецького центру “Пласт-Арт”, Інтернет-видання "Високий Вал"

Для преси >>>

Микола Антiох-Вербицький. 1995. бронза, литво.

“Василь Дубовий — iм’я майже не знане в нашiй Українi. Лише тi, хто стежать за розвоєм української образотворчостi, знають його як чудову працьовиту людину, талановитого скульптора, який при своєму нелегкому життi створив цiлий ряд портретiв, композицiй.
Йому, як не багатьом, вдалося знайти свiй почерк, проявити себе як митця.
Я знаю Василя ще зi студентських рокiв, коли вiн навчався в Київському Державному iнститутi i був моїм учнем.
Багато талановитих людей менi зустрiчалось, та талант без наполегливої працi нiколи не реалiзується на повну силу.
Василь довго йшов до свого Я в мистецтвi, був у постiйних пошуках, назавжди пов’язавши своє життя зi скульптурою.
I наш свiт ще почує про нього.
Мистецька творчiсть Василя Дубового постане перед глядачем, шанувальниками образотворчостi в Українi i не тiльки. I ми всi разом порадiємо.”

Володимир ЧЕПЕЛИК,
голова Нацiональної Спiлки художникiв України
лауреат Нацiональної премiї
iм. Т.Шевченка
25 липня 2001 р. Київ.

Людське море завжди вирувало i вирує. Людськi пристрастi, iнколи так “грають”, що перехльостують човники людських душ, немов бiля якогось Босфору. Але ж, у вирiї суперечок, образ, заздрощiв, страдають, по великому рахунку, не тi, кого намагаються перешльопати, так званi “сильнi” свiту цього. Вони, що накопичують у своєму серцi зневагу, упередженiсть, осуд i навiть ненависть до своїх менш захищених, бiльш нещаснi. Бо їхнє зло до них же й повертається, швидких, моторних, знахабнiлих “героїв”. А буває й по-iншому. Тi, кого намагаються знищити, так званi “об’єднанi”, просто бiльш талановитi. Їм нiколи утворювати збiговиська, промовляти, чи дописувати у рiзнi iнституцiї. Вони, така вже доля митцiв, весь час вагаються. Їх обсiдають сумнiви, бо вони довго обмiрковують у тишi своїх майстерень, плекаючи свiй задум. I вiд цього ще бiльше страждають, бо, iнколи буває, ще й довго працюють над втiленням своїх робiт. А це не може не дратувати, бо ж гальмується виробничий процес, зриваються сроки...
Такi думки виникають, коли вкотре починаєш працювати над бiографiєю художника, до якого свiт не вельми ласкавий, як, наприклад про чернiгiвського скульптора Василя Дубового.”

Вiктор ВЕЛИЧКО,
мистецтвознавець.

Проект пам’ятника
Софії Русовій
(фрагмент). 1993-94.
гіпс тонований.

“Добре відома його багаторічна, переважно на громадських засадах, діяльність як учасника товариства охорони пам’яток історії та культури у виставковій роботі архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній”.
Василь Дубовий виготовив моделі реконсрукції первинного вигляду Спасо-Преображенського та Борисо-Глібського соборів. Ця робота, а також виготовлений за двома зберiгшимися фрагментами зразок старовинної корчаги, дістали високу оцiнку столичних фахiвцiв.”

Андрій КАРНАБІДА,
кандидат
архітектури.

“Значна частина робiт, що представленi в експозицiї, є ровесниками Незалежностi України i мають глибинний тематичний зв’язок з цiєю подiєю.
Органiзатори виставки сподiваються ще раз звернути увагу громадськостi i влади до необхiдностi увiчнення iсторичних подiй, пов’язаних з нацiонально-визвольною боротьбою та вшанування пам’ятi видатних дiячiв нашого краю засобами монументального мистецтва.
I саме в цьому сенсi опрацьованi Василем Дубовим проекти набувають непересiчної ваги.”

Олександр ЖОГАЛКО,
мистецька галерея
“Крутi Сходи”.

Двоє.1990-ті.
шамот