Мабуть, не помилюся, коли скажу, що кожна людина мрiє хоч на кiлька днiв вiдiрватися вiд щоденних клопотiв i поринути у казку вiдпочинку. При цьому всi намагаються отримати максимум позитивних емоцiй при мiнiмумi фiнансових витрат.

Чи можливо таке? На це запитання змогли дати конкретну вiдповiдь учасники аматорського гуртка “Етнолог” при iсторичному факультетi ЧДПУ. Подiя не обiйшлася без активної участi хлопцiв iз “УСС”.

 

“Приємно у поїзді. Але все ще попереду…”

29 квiтня 2000 року у складi 8 чоловiк група вирушила до Рахiвського р-ну Закарпатської областi. Маршрут, обраний на власний розсуд, пролягав стежками, де не ступала нога туриста. Хотiлося екстремальних пригод i нiкому не було страшно.

Коли йшли, то навiть не уявляли, що там попереду, але, дiставшись мети, побачили справжнiсiнький ... iнший вимiр. Гори — п’янке вiдчуття польоту.

Пiд кiнець другого дня мандрiвники з усiм спорядженням видерлися на верхiвку Говерли (найвища точка України — 2061 м.).

Погода видалася чудовою. У нижнiх гiрських зонах стояла страшенна спека. Голови й носи довелося обмотати хто чим змiг, аби не обгорiли (хоча це не допомогло, бо додому поверталися як з курорту — засмаглi). Сонце “вдарило” по головах, тому виникла думка прогулятися босонiж по снiгу. Вiдчуття фантастичне...

Враження iншого свiту додавала i рiзниця життєвого устрою мiсцевих сiл в порiвняннi з нашими. Перше, що кидалося у вiчi — охайнiсть вулиць i велика кiлькiсть дiтей. Дахи осель де-не-де прикрашали параболiчнi антени.

Особливою була зустрiч. На вершинi Чорної гори, у руїнах старої обсерваторiї, ми натрапили на парочку закоханих полякiв — шукачiв романтики.

Нерозумiння ними такого термiну, як “дрова”, змусило перейти на спiлкування англiйською. I з’ясувалося, що їм дрова не потрiбнi. Їхнє туристичне спорядження дозволяє грiтися без дров, тому наше — архаїчне — викликало у полякiв велике здивування.

А ще у селi Квасах наша група мала змогу безкоштовно набрати мiнеральної води з природного джерела.

…виникла думка прогулятися босонiж по снiгу. Вiдчуття фантастичне...

 

… Голови й носи довелося обмотати хто чим змiг…

За ступенем смакової рiзкостi води мiсцевi жителi прогнозують погоду.

Протягом подорожi було вироблено ряд практичних рекомендацiй для послiдовникiв. Ось вони:

— Вибираючи маршрут по картi, пам’ятайте, що вона — пласка.

— Односпальних мiшкiв брати не рекомендується — холодно спати.

— Заздалегiдь подбайте про достатню кiлькiсть нацiонального наркотика —сала (у природних умовах воно викликає неймовiрну ейфорiю).

— До того ж, необмежена кiлькiсть часнику i цибулi сприятиме кращому порозумiнню мiж хлопцями i дiвчатами.

— Спускаючись з гори у ялинковi хащi, пам’ятайте, що невеличкий корчик пiд снiгом може справити на вас неприємне враження.

— Для бажаючих пiдзаробити грошей на металобрухтi є нагода назбирати колючого дроту часiв Великої Вiтчизняної.

— Iдучи вершинами гiрського хребта, будьте обережнi. Ви можете потрапити пiд колеса мотоцикла мiсцевого рокера.

— Кожного дня робiть де-небудь вiдмiтки, аби не загубитися у часi.

— I, нарештi, пам’ятайте, що гiрський туризм — це хвороба: якщо вразить — вже нiколи не вiдступить.

Спецiально для “Експресiї” Iгор СИЧОВ

Прапор

над Говерлою

 

Фото з журналу “ПіК”

 

 

 

 

 

Фото з журналу “ПіК”

 

 

— Ти що, хочеш мене на честь давньої дружби до закордонного борделю продати? — скептично зреагувала я на пропозицiю подруги влаштувати знайомство по iнтернету. Таня нещодавно вiдкрила шлюбне агентство “Надiя”. Воно не перше у Чернiговi, але квартирне, бо має офiс у центрi мiста при солiднiй установi.

— То лише у нерозумних вистачає глузду туди їхати, — вiдповiла Таня, —ти спочатку полистуйся, тодi запросиш обранця на побачення до Києва. У них — вона кивнула у бiк комп’ютера — бiльше фiнансових можливостей на поїздку. Моя мета — лише познайомити, а там — вирiшуй сама.

— Ну i що потрiбно для знайомства?

— Якiсне фото — це найголовнiше, i коротко про себе. Листування йде англiйською. Переклад я гарантую.

— А скiльки ж взагалi коштує таке “задоволення”?

— У п’ять разiв дешевше, нiж у київських агентствах.

— I що, приходять клiєнтки?

— Приходять.

I дiйсно на дiсплеї висвiтилось з десяток фото.

— А вiдповiдi вже є?

— Надсилають моментально. З Австрiї, США, Канади... Це чоловiки вiком бiля 30 рокiв. В основному — iнтелiгенцiя. I всi з метою шлюбу. Однак вони не мають нiякої уяви про рiвень нашого життя. Наприклад, я дуже “розвеселила” одного, зiзнавшись у своїх прибутках.

— А чому ж цi закордоннi женихи так “кидаються” на українських жiнок?

— Мабуть, тому, що їхнi занадто емансипованi, втратили притаманну жiнкам лагiднiсть i сiмейнiсть.

— А звiдки у тебе з’явилась iдея стати “свахою”? Можливо, це пов’язано з особистим бажанням знайти друга?

— Можливо. Ця iдея дуже давня. Але зараз я навiть не встигаю вiдповiдати на адресованi менi листи, бо займаюся чужими.

То що ж, щирi українки, якщо вам заманулося екзотики, спробуйте щастя, домовляйтеся про послуги. Контактний телефон: (04622) 7-31-78.

Iнтерпретацiя

Iрини ШЕВЧЕНКО

 

 

 

 

Сьогодні знову йде дощ. Ранок починається тим самим, що й учора. Дощовий, похмурий, він не залишає жодних сподівань на вдалий день... Безбарвність затьмарює очі і намагається проникнути в душу...

Виглядаєш із вікна і одразу бачиш десятки людей з парасольками. І куди вони всі поспішають в таку негоду? Чому їх так багато?

Насправді майже всі вони ненавидять дощ.

- А за що його любити? - спитає чоловік в обвислому від води капелюсі та брудному від грязюки взутті.

- Яка користь від дощу, що йде вже кілька днів не стихаючи? -здивується жінка з яскравою зеленою парасолькою.

Так, ніхто з них не любить дощ. Не любить, бо не розуміє. Всі вони надто заклопотані буденними справами, живуть, щоб щось робити. Звісно, у цих людей не вистачає часу зрозуміти всю красу музики дощу.

За своєю незвичайністю цю мелодію можна порівняти з пташиним співом влітку, з дзвоном струмків навесні, з хрустом снігу в суворий мороз...

Та все одно не існує іншого явища, що могло б відтворити схожі звуки. Природа надала лише дощу цю унікальну властивість. Тому й сама вона унікальна...

Юлія Войтенко