|
Якось, занурившись у сайт і роботу,
забув, що власну сторінку не оновлював два роки... І ось, нарешті....
Три
дні...
Якщо уявити, що 25 років (а мені зараз 25) - це місяць, то все світле
та яскраве, що за цей місяць відбулося, можна вмістити в три дні.
День перший
Зранку почалось перше шкільне кохання. Коли пригадуєш свій 6-А, як з хлопцями
ввечері велосипедами їхали на інший район (а Чернігів тоді модно було
ділити на райо-ни) збирати дівчат з нашого класу, хочеться набити пику
тим, хто відкидає будь-яку ро-мантику і пояснює все хімічними процесами
та рівнем тестостерону в організмі. То був певний таємничий ритуал під
зірками та місяцем. Крім того, нам могли дати по морді як представникам
ворожого району. Але і ми могли відв'язатися, якщо сили були рівними або
нас було більше. Як не дивно, хотілося іти до школи щоб знов домовитись
про вечі-рню зустріч! Саме тому, мабуть, наш клас і був найкращим! І цьому
не варто шукати інших прагматичних пояснень! Пригадую, як все робилося
швидко, автоматично, з під-несенням від домашнього завдання до допомоги
батькам вдома. Старші класи - то було набуття досвіду, який пізніше не
довелося застосувати через зміну обставин…
День другий
Це був день політичний. Його символ - це приймач на кухні з програмами
"Радіо Свобода", "Бі-Бі-Сі" та "Голосу Америки"
(останню не любив, потім взагалі перестав слухати). Деякі передачі, наприклад,
"Севаоборот" С. Новгородцева слухали разом з друзями по під'їзду.
Сусідка, яка працювала начальником у статуправлінні і була запек-лою комуністкою,
ненавиділа мене за те, що привчаю її онука до антирадянщини. А од-ного
разу у 6-му чи 7-му класі я навіть намагався додзвонитися у прямий ефір
на Бі-Бі-Сі зі звичайного телефонного автомату, і, як не дивно, кудись
потрапив. До речі, цей те-лефон досі в моєму записнику!
Ранок цього дня я продовжив зустрічати в поїзді "Одеса-Київ",
коли приймач по-відомляв про ГКЧП. В кінці серпня 91-го я кілька разів
змінив комплект батарейок у приймачі, бо слухав його навіть на городі!
Потім було 24 серпня і уроки мови та літера-тури в технікумі, які починалися
з привітання "Слава Україні!". Я захопився РУХом, хоча швидко
впевнився у ковбасно-горілчаній сутності шароварних декорацій, і мріяв
про справжні революційні зміни, уособленням яких став вважати УНА-УНСО!..
День третій
Ранок третього дня я зустрічав після довгої ночі заробітчанства та навчання.
Цю ніч за своєю тривалістю навіть можна назвати полярною!
Так от, ранком я заговорив з русявою дівчиною, що відрізнялася від всіх
інших! До того ніхто з моїх знайомих не говорив зі мною мовою поезій,
що переповнені емоці-ями і почуттями! Але будь-якій людині потрібні прості
речі! Багато людей створюють щось геніальне, бо їм погано, бо не вистачає
простого! Тому невідомо, чи довго ще три-ватиме ця захоплююча, але іноді
натягнута розмова, до якої просто звик. Ясно тільки, що вряд чи вона переросте
у щось більше, як колись мріялось!
Мій неспокій щодо УНСО вивів на її колишнього командира Дмитра Корчинсько-го.
Захоплені люди здатні на велике! Ми провели в місті ряд заходів, видали
бюлетень, декого нашугали і майже зареєстрували обласний "Щит Батьківщини"!
Головне - нами зацікавились! Тепер багато що залежить від Києва!
Плани грандіозні. Збираємося захопити Інтернет. Тож годі вести пусті розмови!
Годі чекати, що нам хтось щось влаштує. Десять років тому ми все ж обирали
не ковба-су, а свободу.
День наступний - то великі звершення!
Передчуття зобов'язують!
Олег Головатенко
|
